Урок 12

1. Поняття про гігієну праці.

 

Умови та безпека праці – важливе завдання соціальної політики будь-якої сучасної промислово розвинутої держави.

Метою гігієни праці є підтримка високого рівня фізичного, психічного і соціального благополуччя працівників усіх видів трудової діяльності та захист їх від виробничих ризиків, пов'язаних із несприятливими умовами праці.

Створення для працівників сприятливого у санітарно-гігієнічному відношенні виробничого середовища має бути неодмінною умовою підвищення працездатності і продуктивності праці людини, продовження її трудового довголіття.

Гігієна праці - це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працівників з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія - це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Шкідливий  (вuробнuчuǔ) чuннuк – чинник, вплив якого на працівника за певних умов призводить до захворювання та зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я.

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для нормальної життєдіяльності в умовах виробництва працівникові треба забезпечити зручне робоче місце та мікроклімат виробничого середовища, необхідний для нормальної життєдіяльності. Необхідно захистити його від дії шкідливих речовин, від шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку, різних видів випромінювання, забезпечити засобами захисту при роботі з травмонебезпечним обладнанням. Працівник має бути забезпечений побутовими приміщеннями, медичним обслуговуванням та санітарно-профілактичними заходами, що призначені для збереження здоров'я.

Організаційні гігієнічні та санітарно-виробничі заходи.

До організаційних заходів належать:

-   дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років

- проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;

-  забезпечення осіб, що працюють у шкідливих умовах, лікувально- профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

-   систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;

-  розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях; забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища; улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;

-  забезпечення захисту працівників від шуму, ультра та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

2. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них

 Часто несприятливі умови праці виникають з вини власника або уповноваженого ним органу. Це питання потребує особливої уваги з боку наглядових органів.

У виробничій сфері фактори умовно поділяють на вражаючі, небезпечні та шкідливі. Вражаючі фактори можуть призвести до загибелі людини.

За фізіологічним впливом шкідливі речовини поділяють па 5 груп:

-     подразнювальні, що уражують шляхи дихання, шкіру, слизові оболонки (кислоти, луги, сірчисті сполуки, аміак тощо);

-     задушливі (інертні гази, вуглекислий газ, метан, азот тощо);

-     отрути, що призводять до уражень внутрішніх органів, кровоносних судин і нервової системи (спирти, ефіри, бензол, фенол, пил таких токсичних металів, як олово, свинець, ртуть,марганець);

-     летючі наркотики, що спричинюють наркотичний вплив на організм (ацетилен, летючівуглеводи);

-     пил (інертний або той, що викликає алергічні реакції).

Робота в умовах запиленого повітря призводить до різних захворювань шкіри, запалення очей (кон'юнктивіту), носової та бронхіальної астми, бронхіту, катару шляхів дихання тощо, а також до тяжких професійних захворювань     (силікозу) та хронічних         отруєнь      працівників.

Шкідливі пара та гази, що утворюються під час технологічних процесів у виробничих приміщеннях, можуть спричинити порушення нормальної життєдіяльності   організму   працівника   і    викликати    гострі    та    хронічні    отруєння. Ці отруєння можуть спричинити як тимчасову, так і постійну непрацездатність робітника.

 Вплив на організм людини небезпечних та шкідливих виробничих факторів наведено на рис. 1.

Чіткої межі між шкідливими та небезпечними факторами немає, вона завжди умовна і в будь-який момент може бути зруйнована.

Під час роботи на працівника впливають різні шкідливі фактори. Вони поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізичні. 

Що належить до фізичних, хімічних,психофізіологічних факторів?

-   До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювання, освітленість тощо.

Виробничий шум негативно впливає на нервову систему, утруднює сприймання звукових попереджувальних сигналів. Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», шум належить до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи майбутніх поколінь.

Шум і вібрація мають загальне походження.

Звукові хвилі, або звук – це механічні коливання, які поширюються у твердих, рідких і газоподібних середовищах. Безладні звукові коливання, характерні для будь-якого виробничого процесу, відбиваються на здоров'ї працівників, їхньому самопочутті, працездатності, а отже, і на продуктивності праці, навіть можуть викликати шумову хворобу, що характеризується глухуватістю, гіпертонією (гіпотонією), головними болями. Негативно впливає шум на нервову систему, викликаючи безсоння, послаблення пам'яті, сповільнення психічних реакцій.

Шум - це сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю необхідних для людини сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливий стан, зокрема глухуватість і глухоту.

Під впливом шуму в людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту.

За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові — від 20 до 20000 Гц та ультразвукові — понад 20000 Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20 000 Гц та відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ настає втома металу, внаслідок чого із конструкції можуть вискочити заклепки.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Рівень шуму до 20 дБ не заважає розбірливості мови. Зі збільшенням рівня шуму до 70 дБ і вище мова стає нерозбірливою.

Шум на виробництві створюють машини, механізми, інструменти недосконалої конструкції, зі спрацьованими деталями.

Найефективнішим засобом боротьби з шумом є зниження його в джерелі створення. Для цього шумні технологічні процеси або обладнання замінюють на малошумні. Для зменшення шуму на виробництві використовують звуковбирання та звукоізоляцію, екранування і глушителі шуму, індивідуальні засоби захисту від шуму та ін.

Вібрація - це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але людина сприймає їх по різному: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум - органом слуху.

Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.

Вібрація буває загальна і місцева. За характером впливу на організм загальна вібрація передається на все тіло людини, а місцева - на руки працівника.

Місцева вібрація спричиняє погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. У разі довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання - вібраційна хвороба.

Дія вібрації залежить від її частоти. Вібрація з частотою 6 Гц є резонансною для всього організму.

Людина при цьому відчуває качку, що діє на вестибулярний апарат і центральну нервову систему. За тривалої дії вібрації такої частоти може виникнути захворювання, що має назву «морської хвороби».

Заходи боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні.

Колективні методи - це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її поширення.

Індивідуальними заходами боротьби з вібрацією вважають використання віброзахисного взуття, прокладок, рукавиць.

Засоби індивідуального захисту від вібрації:

-   спеціальне вітрозахисне взуття;

-   рукавиці з м'якими надолонниками;

-   пружно демпфіраційні прокладки та пластини для обхвату вібруючих рукояток та деталей.

Засоби, що використовуються під час реалізації згаданих методів вібозахисту, поділяються на:

-   огороджувальні(захисні);

-   віброізоляційні;

-   віброгасильні й вібропоглинальні;

Електромагнітне випромінювання

Джерелами електромагнітного випромінювання є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі.

Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функціональному розладі центральної нервової системи.

Суб'єктивні почуття при цьому - підвищена втома, головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість.

Основні види захисту:

-   зменшення випромінювання безпосередньо біля джерела;

-   дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;

-    організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні

-    огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);

-  застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри

Інтенсивність опромінення електромагнітним полем у мешканців міста значно вища, ніж у мешканців села. У містах утворюються зони, де напруженість електромагнітного поля в десятки та сотні разів перевищує електромагнітний фон природних зелених зон та сільських поселень.

Подальша урбанізація призведе до ще більшого забруднення середовища електромагнітного поля, а відтак – до збільшення загрози здоров'ю людини внаслідок інтенсивного електромагнітного опромінення.

Ультрафіолетове випромінювання

Джерелами ультрафіолетового випромінювання у виробничих умовах є електродугове зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо. Ефективним методом захисту від ультрафіолетового випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладнують кабіни. Як засоби індивідуального захисту використовують спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки зі світлофільтрами.

    До хімічних факторів належать токсичний пил, пара і газ. Xімічні речовини залежно від характеру дії поділяються на: токсичні, подразнювальні, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі та ін. (рис. 2).

Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом в організм, можуть спричинити отруєння (гострі чи хронічні).

Гострі отруєння виникають внаслідок одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ СО, пари ртуті, марганцю).

Хронічні отруєння – розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (парів свинцю, ртуті, марганцю).

 Біологічними факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій рослин та тварин, що спостерігається під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра.

До психофізіологічних факторів належать фізичні та нервово-психічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею.

Кожен із цих факторів впливає на організм людини, викликає в нього функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння. Навіть на самих нешкідливих робочих місцях можна говорити про шкідливий вплив обладнання (комп'ютерів, ксероксів тощо), тривалої сидячої роботи і багато іншого.